Ланцюг створення вартості

Що це означає

Ланцюг створення вартості - модель Майкла Портера, що розкладає фірму на дії, які створюють цінність для клієнта. Основні дії - вхідна логістика, виробництво, вихідна логістика, маркетинг і продажі та післяпродажне обслуговування, допоміжні - закупівлі, технології, персонал та інфраструктура фірми.

Маржа виникає як різниця між тим, скільки клієнт готовий заплатити, і витратами всіх дій. Модель допомагає з’ясувати, які з них справді додають цінність, а які лише коштують грошей, і продовжує аналіз конкурентних сил Портера.

Сьогодні поняття використовують і ширше, коли ланцюг охоплює постачальників і покупців фірми. У цьому сенсі з ним працюють під час оцінки подвійної суттєвості й розрахунку викидів Scope 3, що виникають поза фірмою.

Як це працює на практиці

Для клієнтів ми пов’язуємо ланцюг створення вартості з управлінським обліком: розподіляємо витрати за діями й центрами витрат і показуємо, скільки коштують продаж, доставка чи адміністрування на одне замовлення. Часто виявляється, що найдорожче те, за чим ніхто не стежить.

На основі розбору вирішують щодо аутсорсингу або, навпаки, інсорсингу. Допоміжні функції, що не є джерелом конкурентної переваги, наприклад бухгалтерія, зарплати чи IT, зовнішній партнер може виконувати краще й дешевше.

Розбір роблять разом із картою процесів, яка показує, як дії пов’язані між собою. У замовному виробництві результатом стає точніша калькуляція, у торгівлі - краще налаштування логістики й складу.

На що звернути увагу

Модель корисна, лише якщо наповнити її реальними цифрами. Якщо дії просто перелічити, а витратам приписати оцінки, результат підтвердить те, що керівництво думало й раніше, і нічого не зміниться.

Винесення функції назовні не означає автоматично економії. Під час рішення треба врахувати й витрати на управління постачальником, втрату ноу-хау та ризик залежності. Якщо функція - ядро цінності для клієнта, її передача може позбавити фірму саме того, чим вона відрізняється.