Ставка дисконтування

Що це означає

Ставка дисконтування - відсоток, за яким майбутні гроші перераховують у теперішню вартість. Вона виходить із того, що євро сьогодні коштує більше, ніж євро за рік: його можна вкласти, заробити на ньому відсоток, і ризик його не отримати менший.

Її використовують у будь-якому розрахунку вартості в часі: у чистій приведеній вартості інвестиції, в оцінці методом DCF і під час порівняння пропозицій із різними графіками платежів. Що вища ставка, то менше сьогодні вартує грошовий потік, який надійде пізніше.

Для фірми її найчастіше визначають як середньозважену вартість капіталу, WACC: скільки коштує відсоток за кредитами після податку і яку дохідність очікують власники. До цього додають надбавку за ризик конкретного проєкту чи малої фірми.

Як це працює на практиці

Під час інвестиційного рішення клієнта, наприклад про купівлю верстата чи сонячної електростанції, ставка дисконтування відповідає на питання, чи окупиться це: проєкт із додатною NPV за розумної ставки заробляє більше, ніж коштують гроші. Ми порівнюємо її і з IRR, яка показує, за якої ставки проєкт виходить у нуль.

В обліку дисконтування трапляється в довгострокових статтях, наприклад у довгострокових резервах чи під час визначення справедливої вартості, хоча словацькі правила для невеликих фірм вимагають його лише у виняткових випадках. У звітності за IFRS воно звичайне.

Для стартапів і фірм на ранній стадії застосовують високі ставки, нерідко десятки відсотків, що відображають ризик невдачі. Інвестори венчурного капіталу виражають ними дохідність, потрібну, щоб один успіх окупив кілька невдач.

На що звернути увагу

Результат оцінки дуже чутливий до ставки. У довгострокових проєктах уже один-два відсоткові пункти змінюють вартість на десятки відсотків, тому ставку ми завжди обґрунтовуємо й перевіряємо аналізом чутливості.

Помилка - застосовувати одну ставку до всіх проєктів без урахування ризику або змішувати номінальні грошові потоки з реальною ставкою без інфляції. А швидкий розрахунок строку окупності без дисконтування до того ж недооцінює довгі проєкти й переоцінює короткі.