Самовиставлення рахунків покупцем

Що це означає

Самовиставлення означає, що рахунок за постачання оформлює покупець від імені та за рахунок постачальника. Закон про ПДВ допускає це лише за попередньої письмової угоди, в якій описано порядок погодження кожного рахунка постачальником.

Із самонарахуванням ПДВ це не пов’язано: там вирішується, хто декларує податок, тут - хто оформлює податковий документ. Відповідальність за його правильність і за сплату податку залишається на постачальнику.

Юридично самовиставлений рахунок - це рахунок постачальника, а не документ покупця: у ньому постачальник виступає тим, хто постачає і сплачує податок, а покупець лише технічно його оформлює. Тому його не можна плутати з внутрішнім документом, яким покупець фіксує власні операції і який для постачальника жодних наслідків не має.

Як це працює на практиці

Схему використовують платформи, партнерські мережі, приймальники вторсировини та закупівельники сільгосппродукції, тобто там, де кількість і ціну першим знає покупець. Рахунок має містити словесну позначку про те, що його виставив покупець.

Постачальник включає такі рахунки до власного обліку і до контрольного звіту, хоча прийшли вони ззовні, і, як правило, веде для них окремий нумераційний ряд. Виправлення оформлюється коригуючою фактурою в тому самому режимі, а не документом поза угодою.

Самовиставлення працює й тоді, коли постачальник не є платником ПДВ, наприклад у підприємця, що продає через платформу. У такого клієнта ми стежимо за оборотом і перед реєстрацією попереджаємо платформу, що з дня набрання нею чинності самовиставлені рахунки мають містити його IČ DPH і податок; інакше документи, виписані по-старому, довелося б масово виправляти.

На що звернути увагу

Збиток виникає там, де постачальник не перевіряє самовиставлені рахунки, а просто їх проводить. Невірна ставка чи пропущене постачання залишаються його податковим зобов’язанням: донарахування прийде йому, ще й з відсотками за прострочення, хоча документ писав не він.

Якщо письмової угоди немає або її підписали заднім числом, самовиставлені рахунки можуть не встояти як податкові документи. У покупця це на перевірці ставить під питання відрахування податку за весь період до підписання угоди, а в постачальника - податок з постачань, які він сам ніколи не обліковував, бо документи йому ніхто не надсилав.