Ліцензійні платежі (роялті)

Що це означає

Ліцензійні платежі - це плата за право використовувати чужий нематеріальний результат: програму, твір, патент, торговельну марку чи ноу-хау. Платять за користування, а не за набуття, і в цьому вся різниця з купівлею.

Якщо договір передає право безстроково і виключно, це вже не роялті, а придбання довгострокового нематеріального активу, який амортизується. Поріг для взяття на облік компанія задає своїм внутрішнім положенням.

Ліцензійний платіж буває різним: разова плата за ліцензію на обмежений строк, регулярний щомісячний платіж, як у програмних ліцензій, або відсоток від виручки, як зазвичай у торговельних марок і франшиз. Форма на характер платежу не впливає; вирішує, за що платять, і це потрібно читати в договорі, а не в назві рахунку.

Як це працює на практиці

Роялті, виплачене податковому нерезиденту зі словацького джерела, оподатковується податком з джерела. Ставку може знизити угода про уникнення подвійного оподаткування, але резидентство отримувача платник має підтвердити, а на практиці це означає мати підтвердження податкового резидентства на руках уже на момент виплати.

Утриманий податок платник перераховує і повідомляє про нього податкову інспекцію до п’ятнадцятого числа наступного місяця. Ліцензія, отримана з-за кордону, - це ще й послуга з місцем постачання у замовника, тож до неї застосовується самонарахування у декларації з ПДВ.

Річну ліцензію, оплачену наперед, не відносять повністю на витрати місяця оплати. Якщо її період виходить за кінець облікового року, частину, що належить до наступного року, ми обліковуємо через витрати майбутніх періодів. За щомісячних рахунків за програми цей крок не потрібен, достатньо правильно віднести витрату до періоду, за який платять.

На що звернути увагу

Найдорожча помилка - виплатити ліцензію за кордон у повній сумі і податок не утримати. Тоді інспекція стягне податок з джерела зі словацького платника, а не з отримувача, і додасть санкцію; повернути ці гроші від іноземного партнера можна лише з його доброї волі.

Ліцензійні платежі пов’язаній особі, наприклад іноземній компанії того самого учасника, оцінюють за правилами трансфертного ціноутворення. Якщо платіж вищий, ніж заплатив би незалежний партнер, податковий адміністратор виключить різницю з податкових витрат, і компанія крім податку біля джерела доплатить ще й податок на прибуток із санкцією.