Факторинг

Що це означає

Факторинг - це викуп дебіторської заборгованості до настання строку оплати. Фактор виплачує більшу частину суми рахунку одразу, залишок - після оплати покупцем, а за послугу бере комісію і відсотки за період фінансування.

Він поділяється за тим, хто несе ризик неплатежу. За регресного факторингу ризик лишається у постачальника, і неоплачений рахунок доводиться повернути; за безрегресного його приймає фактор, і ціна вища.

Від форфейтингу факторинг відрізняється обсягом і повторюваністю. Факторинг - рамковий договір на постійний потік короткострокових рахунків від кількох покупців, форфейтинг - разовий викуп великої і, як правило, довгострокової вимоги, часто експортної та забезпеченої векселем або акредитивом. Але обидва засновані на відступленні вимоги третій стороні.

Як це працює на практиці

Сенс є там, де покупці платять через 60 або 90 днів, а компанії тим часом треба закуповувати матеріали і платити зарплату. Він вирішує те саме завдання, що й овердрафт, але прив’язаний до конкретних рахунків, а не до платоспроможності компанії загалом.

В обліку дебіторка йде із сальдо розрахунків, а комісія відноситься у фінансові витрати. За регресного факторингу умови оцінюють за договором, оскільки ризик з компанії не пішов.

До підписання договору ми разом із клієнтом розбираємо, яких покупців прийме фактор і з яким лімітом. Фактор зазвичай фінансує лише покупців із доброю платоспроможністю, тож проблемні платники, через яких компанія й хотіла факторинг, часто лишаються поза ним. Щомісяця ми звіряємо виписки фактора із сальдо розрахунків, щоб аванси, доплати й комісії сходилися з конкретними рахунками.

На що звернути увагу

Факторинг недешевий і не замінює роботу з дебіторкою: якщо компанія не шле нагадування і не перевіряє платоспроможність покупців, факторинг лише здорожчує ту саму проблему. До того ж покупець дізнається про відступлення, що не завжди бажано.

Договори з великими покупцями іноді виключають відступлення вимог без згоди. Правила відступлення встановлено Цивільним кодексом, і домовленість із боржником, що виключає відступлення, робить його недійсним. Тоді компанія відповідає перед фактором за вимогу, яку насправді не могла йому продати, і водночас ризикує спором із власним покупцем.