Принцип нарахування

Що це означає

Принцип нарахування каже, що витрата належить до періоду, в якому вона спожита, а дохід - до періоду, в якому він отриманий. Коли пройшла оплата, для фінансового результату другорядно.

Тому подвійна бухгалтерія працює з витратами майбутніх періодів, оціночними нарахуваннями та резервами. Без них річна оренда, сплачена в січні, спотворила б увесь перший місяць.

Протилежність - касовий принцип, на якому стоїть проста бухгалтерія та податковий облік підприємця-фізособи: дохід і витрату записують, коли гроші надійшли або пішли. Він простіший, але результат за рік тоді залежить від того, чи заплатив покупець в останній день року, чи на два дні пізніше.

Як це працює на практиці

Під час місячного закриття це означає донарахувати енергію, зв’язок і послуги, рахунки за якими ще не прийшли, і розкласти страховку та підписки по місяцях. Лише тоді управлінський звіт можна порівнювати з минулим місяцем.

Наслідок: прибуток і грошовий потік ніколи не одне й те саме число. Компанія може бути в прибутку і не мати грошей на зарплати або мати повний рахунок з авансів і при цьому бути у збитку.

Під час річного закриття ми проходимо з клієнтом договори, виконання яких переходить через кінець року: річні ліцензії, страховки, оренду, сплачену наперед, замовлення, не завершені на дату звітності. Кожен ділимо на частину, що належить до старого року, і частину нового. Без цих даних від клієнта розмежування можна зробити лише оціночно.

На що звернути увагу

Найчастіша помилка - проводити документ за датою оплати чи отримання, а не за періодом, якого він стосується. Грудневий рахунок за листопад у січневому обліку переносить податкову базу між роками.

Друга проблема - розбіжність із ПДВ. Податок на додану вартість підпорядковується власним правилам про момент виникнення обов’язку, які з принципом нарахування можуть не збігатися: рахунок може належати до витрат грудня і до декларації з ПДВ за січень. Хто змішає ці дві логіки й піджене одну під другу, зіпсує або результат, або декларацію.