Класифікація витрат за елементами

Що це означає

Класифікація витрат за елементами групує витрати за тим, що було спожито: матеріали, енергія, послуги, зарплата, внески, амортизація, податки і збори чи фінансові витрати. Вона відповідає на питання, за що компанія витрачала гроші, а не на що чи для якого продукту.

Словацький звіт про прибутки і збитки побудовано саме на класифікації за елементами, і він відповідає класу рахунків 5. Статті на кшталт виробничого споживання, витрат на персонал чи амортизації мають у звіті свої рядки, тож будь-який читач бачить структуру витрат компанії.

Протилежність - функціональна класифікація, що групує витрати за призначенням, наприклад виробництво, збут чи управління, або за продуктами й центрами. Міжнародні стандарти допускають обидві форми звіту, словацькі правила для звичайних компаній приписують класифікацію за елементами.

Як це працює на практиці

Класифікацію за елементами задає план рахунків: витрата матеріалів, енергії, ремонт, відрядження, послуги, зарплата, обов'язкові соціальні внески тощо. У робочому плані рахунків компанія може відкрити детальніші аналітичні рахунки, наприклад відокремити оренду від телекомунікацій.

Для управління її однієї недостатньо. Вона показує, що компанія витратила більше на послуги, але не який продукт чи замовлення збиткові. Тому її доповнюють обліком за центрами витрат і замовленнями, який уможливлюють аналітичні рахунки чи виміри в обліковій системі.

Під час фінансового аналізу структуру за елементами порівнюють у часі та з конкурентами. Зростання частки витрат на персонал у виручці чи різке зростання послуг - сигнали, які варто вивчити. Порівняння просте, бо всі словацькі компанії звітують в однаковій структурі.

На що звернути увагу

Ту саму витрату компанія може віднести на різні елементи, наприклад малоцінне майно як витрату матеріалів чи як послугу в разі постачання з монтажем. Непослідовний облік спотворює порівняння за роками, тож правила віднесення варто закріпити у внутрішніх правилах.

Класифікація за елементами нічого не каже про постійні та змінні витрати. Для рішень про ціну, точку беззбитковості чи розрахунку маржинального доходу витрати треба поділити й за поведінкою щодо обсягу, що потребує додаткового управлінського аналізу.