Застава (депозит)

Що це означає

Застава при оренді, яку називають також грошовим забезпеченням, - сума, яку орендар вносить орендодавцю під час укладення договору оренди. Вона слугує для покриття несплаченої оренди, комунальних платежів чи шкоди орендованому майну. Після закінчення оренди орендодавець її повертає за вирахуванням обґрунтованих вимог.

Під час оренди квартири фізичній особі Цивільний кодекс обмежує розмір застави потрійною місячною орендною платою й встановлює, коли її треба повернути. Під час оренди нежитлових приміщень між фірмами закон стелі не встановлює, і розмір, порядок повернення й відсотки визначаються домовленістю сторін.

Замість грошової застави можна погодити й іншу форму забезпечення, наприклад банківську гарантію, яка не зв’язує гроші орендаря. За великої комерційної оренди, наприклад офісів чи складів, це звичайна практика.

Як це працює на практиці

В обліку застава не є ні витратою, ні доходом. В орендаря це вимога до орендодавця, в орендодавця - зобов’язання перед орендарем. Залежно від строку оренди її показують як короткострокову чи довгострокову й під час інвентаризації звіряють із договором.

Якщо орендодавець після закінчення оренди використає частину застави, наприклад на ремонт шкоди чи недоплату, він проводить взаємозалік, а в орендаря ця частина відноситься на витрати за характером вимоги. З погляду ПДВ ні внесення, ні повернення застави не є оподатковуваним постачанням.

За короткострокової оренди через платформи заставу часто вирішують блокуванням суми на картці гостя. І тоді корисно, щоб в умовах було ясно зазначено, на що заставу може бути використано і як підтверджується шкода.

На що звернути увагу

Найчастіші спори виникають під час повернення застави: що звичайний знос, а що шкода. Радимо під час передання приміщень скласти акт приймання-передання з фотографіями й наприкінці оренди порівняти. Без нього важко довести, що пошкодження виникло під час оренди.

Увага й до обліку застави як оренди. Якщо орендар віднесе заставу на витрати, він неправомірно зменшить податкову базу, а орендодавець, що відніс її до доходів, сплатить податок із грошей, які йому не належать. Застава має лишатися в балансі до розрахунку.