Витрати, що визнаються після оплати

Що це означає

Витрати, визнані після оплати, - витрати, які за законом про податок на доходи стають податковою витратою лише в тому податковому періоді, коли їх фактично сплачено. Навіть якщо фірма в подвійній бухгалтерії проводить їх у витрати за принципом нарахування, у податках їх визнають лише після оплати.

Закон містить конкретний перелік таких витрат. Сюди належать, наприклад, договірні штрафи, пеня й проценти за прострочення, винагороди за посередництво, оренда, що виплачується фізособам, винагороди за консультаційні й деякі інші послуги від фізосіб, а також деякі внески й членські платежі.

Мета правила - не дати фірмі зменшити податкову базу витратою, яку вона ніколи не сплатить, і щоб отримувач не оподатковував дохід, якого не отримав. Так правило узгоджує податкову витрату в платника з оподатковуваним доходом у фізособи, яка зазвичай оподатковує доходи лише після отримання.

Як це працює на практиці

Під час річного закриття ми розбираємо з клієнтами список несплачених рахунків і обираємо ті, що належать до витрат, визнаних після оплати. У декларації збільшуємо на них податкову базу, а в році оплати зменшуємо. Без цього коригування база була б занижена.

Це стосується насамперед оренди офісу чи складу в приватної особи, комісій торговим агентам і винагород за послуги від фізосіб, які наприкінці року часто не встигають сплатити. Облік таких статей краще вести постійно, а не шукати їх під час закриття.

Щодо договірних штрафів і процентів за прострочення діє й зворотний бік правила: кредитор, який проводить їх як дохід, оподатковує їх лише після отримання, якщо так установлено законом. У декларації коригують і доходи, і витрати залежно від оплати.

На що звернути увагу

Найчастіша помилка - забути про коригування в декларації й одразу врахувати несплачені витрати цього типу. Під час перевірки податкова збільшить базу, донарахує різницю й накладе санкцію. А це ж просте коригування, якщо про нього пам’ятати.

Другий ризик - зворотна помилка: у році оплати коригування не роблять, і витрату в податках не враховують зовсім. Фірма тоді даремно переплачує податок. Тому облік між роками має бути точним і послідовним.