Відсотковий своп

Що це означає

Процентний своп - похідний інструмент, у якому дві сторони, зазвичай фірма й банк, домовляються про обмін процентними платежами з однакової умовної суми протягом певного періоду. Найпоширеніший тип змінює плаваючу ставку на фіксовану: фірма платить банку фіксований відсоток, а банк платить фірмі плаваючий відсоток за EURIBOR. Саму суму не обмінюють, вона слугує лише для розрахунку платежів.

Якщо фірма має кредит із плаваючою ставкою, вона платить банку за кредитом EURIBOR плюс маржу. За свопом вона отримує EURIBOR і платить фіксовану ставку. Плаваючі частини взаємно погашаються, і у фірми залишається фіксована ставка свопу плюс маржа кредиту. Результат схожий на фіксацію ставки, але своп - окремий договір, який можна налаштувати незалежно від кредиту.

На практиці платежі не обмінюють у повному обсязі, а розраховують лише різницю. Якщо EURIBOR вищий за фіксовану ставку свопу, банк доплачує фірмі різницю, якщо нижчий - доплачує фірма. Своп захищає фірму від зростання ставок, але за їх зниження вигода не проявляється, оскільки нижчий відсоток за кредитом урівноважується платежем за свопом.

Як це працює на практиці

Своп використовують передусім за великими й довгостроковими інвестиційними кредитами, коли фірма хоче визначеності процентних витрат, а банк не пропонує фіксації на потрібний строк чи своп дешевший. Під час проєктного фінансування банки часто прямо вимагають його як умову кредиту, щоб знизити процентний ризик позичальника.

Своп протягом строку має справедливу вартість, що залежить від того, як змінилися ринкові ставки порівняно з погодженою фіксованою ставкою. Якщо ставки зросли, вартість свопу для фірми додатна, якщо знизилися - від'ємна. В обліку деривативи на дату звітності переоцінюють за справедливою вартістю. За виконання умов можна застосувати облік хеджування, що обмежує коливання результату.

Перед укладенням варто порівняти пропозиції кількох банків, перевірити, чи збігаються сума й строки свопу з кредитом, і подумати, що буде в разі дострокового погашення кредиту. Своп не припиняється автоматично, і його дострокове розірвання може бути дорогим, якщо його вартість для фірми від'ємна.

На що звернути увагу

Головна помилка - укласти своп, не розуміючи його ризиків. Фірми іноді підписують своп, що не відповідає їхньому кредиту, наприклад із більшою сумою чи довшим строком, і тим самим створюють новий ризик замість захисту. Своп має точно повторювати хеджовану позицію.

Обережно з прихованими в ставці витратами. Банк включає свою маржу за свопом до фіксованої ставки, тому фірма її прямо не бачить. Порівняння з ринковими ставками чи оцінка незалежного консультанта допоможуть зрозуміти, чи адекватна ціна. У спорі з банком вирішальним зазвичай є те, чи була фірма перед укладенням належно поінформована про ризики.