Приховане розподілення прибутку

Що це означає

Приховане розподілення прибутку - переведення цінності від компанії до учасника поза належним розподілом прибутку. Типово це завищена послуга від учасника, безвідсоткова позика, продаж майна учасникові нижче ціни чи оплата компанією його особистих витрат. Економічно це виплата, що обходить правила для дивідендів.

Торговельний кодекс забороняє виплати учасникам, що не мають законної підстави, як-от частка в прибутку, і виплачені так суми учасник зобов'язаний повернути. Так захищаються статутний капітал і кредитори, що покладаються на майно компанії.

З податкового погляду податкова може перекваліфікувати таку операцію. В угодах із пов'язаними особами застосовуються правила трансфертного ціноутворення, за якими податкову базу коригують до ринкового рівня, а виплату можна визнати часткою в прибутку з відповідним оподаткуванням.

Як це працює на практиці

Типові ситуації в малих фірмах: службове авто в особистому користуванні без оплати, відпустка, оплачена як відрядження, оренда в учасника за завищеною ставкою чи винагорода директора значно вище ринку без обґрунтування. Кожна з них може викликати запитання під час перевірки.

Профілактика - у тому, щоб кожна угода між компанією та учасником була на ринкових умовах, задокументована й комерційно обґрунтована. Для позик учасникові важливі ринковий відсоток, графік платежів і належне схвалення, як і для позики працівнику.

Якщо учасникові потрібні гроші з компанії, законні шляхи - зарплата чи винагорода за виконання функцій, звичайний дивіденд із затвердженого прибутку чи позика на ринкових умовах. Кожна форма має свої податкові та страхові наслідки, які варто порівняти.

На що звернути увагу

Під час податкової перевірки перекваліфікація може призвести до донарахування податку і компанії, і учасникові з пенею та штрафами. Крім того, може виникнути обов'язок повернути виплату до компанії, особливо якщо вона в труднощах.

У кризі чи під час банкрутства приховані виплати учасникам перевіряють суворіше. Керуючий ліквідаційною масою може оскаржити такі дії, а директор, що їх допустив, може відповідати перед кредиторами за заподіяну шкоду.