MiFID II

Що це означає

MiFID II - директива ЄС про ринки фінансових інструментів, що регулює надання інвестиційних послуг і захист інвесторів. Вона діє з січня 2018 року і замінила першу директиву MiFID. Разом із нею діє регламент MiFIR, що регулює передусім прозорість торгівлі та звітність про угоди.

Директива поширюється на банки, інвестиційні фірми, керуючі компанії щодо деяких послуг і фінансових агентів, що посередничають в інвестиціях. У Словаччині її перенесено передусім до закону про цінні папери, а нагляд здійснює Національний банк Словаччини.

Мета - щоб інвестори отримували відповідні продукти, розуміли їхні ризики й витрати, а ринки працювали прозоро. Тому директива запровадила обов'язкову оцінку придатності, докладне розкриття витрат, правила щодо комісій і запис розмов під час доручень.

Як це працює на практиці

Перед інвестиційним консультуванням провайдер має провести тест придатності: з'ясувати досвід і знання клієнта, його фінансовий стан, інвестиційні цілі та ставлення до ризику. Для складних продуктів, як-от деривативи, оцінюють і відповідність, тобто чи розуміє клієнт, як продукт працює.

Клієнт отримує заздалегідь і згодом огляд усіх витрат і комісій та їхнього впливу на дохідність. Для пайових фондів та інших продуктів до цього додається ключовий інформаційний документ. Ці відомості дають змогу порівнювати пропозиції різних провайдерів.

Для компаній, які розміщують вільні гроші чи укладають із банком хеджувальні деривативи, MiFID II проявляється в присвоєнні категорії клієнта, анкетах і документації. Професійні клієнти захищені менше за непрофесійних, тож важливо знати, до якої категорії належить компанія.

На що звернути увагу

Правила щодо комісій обмежують, коли консультант може отримувати винагороду від творців продуктів, а незалежне консультування майже повністю їх забороняє. Клієнтові варто запитати, чи незалежне консультування і як винагороджують консультанта, адже від цього залежить, які продукти він пропонує.

MiFID II не поширюється на страхові продукти з інвестиційною частиною, як-от інвестиційне страхування життя; їх регулює директива про розповсюдження страхування зі схожими, але не однаковими правилами. Порівнюючи інвестиційні та страхові продукти, варто враховувати відмінності в розкритті витрат.