Медіація

Що це означає

Медіація - вирішення спору за допомогою неупередженого медіатора. Він не вирішує, а веде сторони до угоди, тому результат залежить від їхньої волі, а не від сили аргументів.

Якщо угода оформлена в приписаній формі і депонована в нотаріуса чи медіатора, вона може бути виконавчим документом. Цим вона відрізняється від звичайної мирової угоди.

Медіація відрізняється від арбітражу, з яким її часто плутають. Арбітр ухвалює рішення, обов’язкове для сторін, і зазвичай його визначає арбітражне застереження в договорі. Медіатор нічого не вирішує; якщо сторони не домовляться, спір залишається відкритим, і кожна може продовжити в суді чи в арбітражі.

Як це працює на практиці

У ділових відносинах медіація доречна там, де співпраця має тривати: спір про обсяг робіт, про якість постачання, про розрахунки. Суд відносини зазвичай припиняє, медіація може їх зберегти.

Вона швидша і дешевша за суд, почати її можна будь-коли, зокрема під час процесу. Крім того, початок медіації зупиняє перебіг позовної давності.

Коли клієнт сперечається з покупцем про те, що було поставлено й оплачено, ми перед медіацією готуємо виписку із сальдоконто: перелік рахунків, кредит-нот, оплат і заліків із датами. Тоді розмова ведеться над спільними цифрами, і сторони не сперечаються про те, який рахунок ще чинний.

На що звернути увагу

Медіація безглузда, якщо іншій стороні нічим платити або вона не хоче домовлятися. Тоді вона лише віддалить судовий наказ і погіршить шанси щось отримати.

Угода за підсумками медіації має й податкові наслідки, про які під час підписання не думають. Якщо кредитор відмовляється від частини вимоги, прощена сума не стає автоматично податковою витратою, і списання дебіторської заборгованості має відповідати законним умовам; у боржника прощений борг збільшує доходи. Тому текст угоди перед підписанням перевіряють і з бухгалтером.