Позовна давність

Що це означає

Позовна давність означає, що після спливу строку суд не задовольнить вимогу, якщо боржник заявить про давність. Борг не зникає, він лише стає нестягуваним у суді.

У комерційних зобов’язаннях загальний строк - чотири роки. За окремими вимогами він коротший, а за вимогами, присудженими судом, суттєво довший.

Від позовної давності треба відрізняти присічний строк, після спливу якого право повністю припиняється, і суд враховує це навіть без заперечення. Давність, навпаки, діє лише тоді, коли про неї заявить боржник, тому якщо він добровільно сплатив борг зі спливлою давністю, вимагати гроші назад не може. Обидва інститути знають і Торговий кодекс, і Цивільний кодекс.

Як це працює на практиці

Строк перериває визнання боргу боржником або подання позову. Саме нагадування перебіг строку не зупиняє, хоча для доказування корисне.

В обліку вимогу зі спливлою давністю продовжують обліковувати, поки про неї не вирішать. У списання свої податкові умови, і давність до них не входить.

За вимогами до споживачів та інших непідприємців строк зазвичай визначає Цивільний кодекс, і він коротший за комерційний. Тому при стягненні ми спершу визначаємо, який закон застосовується до відносин, і лише від цього плануємо судовий наказ чи інший крок.

На що звернути увагу

За боргами, які стягують через роки, давність - перше заперечення опонента. Тому строки відстежують у сальдо розрахунків і не чекають, поки боржник сам оголоситься.

Давність вимоги не має нічого спільного зі строком, протягом якого податковий орган може донарахувати податок. Фірми іноді думають, що через чотири роки старі документи вже не потрібні, але податкові строки йдуть інакше, а зберігання документів підпорядковується своїм правилам, які з давністю не збігаються.