Видатки майбутніх періодів (до сплати)

Що це означає

Витрати майбутніх періодів за виплатами (нараховані витрати) - стаття розподілу в часі, якою відображають витрати, що належать до поточного звітного періоду, хоча сплачені вони будуть лише в одному з наступних. В обліку підприємців їх ведуть на рахунку 383, а в балансі вони належать до пасивів як стаття розподілу, оскільки означають майбутній відплив грошей.

Типові приклади - орендна плата за останній квартал, що сплачується постфактум у січні, відсотки за кредитом за грудень зі строком у січні, страхування за період, що сплачується заднім числом, чи ліцензійні платежі, виставлені після закінчення року. Витрати виникли, бо послуга чи користування вже відбулися, лише оплата надійде пізніше.

Нараховані витрати - дзеркальний відповідник нарахованих доходів. Від витрат майбутніх періодів вони відрізняються напрямом: там платять наперед за майбутнє, тут пізніше платять за минуле. Якщо суму точно не відомо, радше застосовують оціночне зобов'язання.

Як це працює на практиці

Під час річної звітності ми переглядаємо договори з регулярними платежами постфактум і з'ясовуємо, чи відображено всі витрати за рік. Якщо витрати за грудень ще не сплачено й не виставлено, але їх сума відома, відображають нараховані витрати проти відповідного рахунку витрат. Наступного року під час оплати їх закривають.

Правильне відображення нарахованих витрат впливає й на податок. Витрати стають податковими в році, до якого вони належать по суті, якщо відповідають умовам закону. Але для деяких витрат, наприклад відсотків за прострочення чи окремих винагород, закон пов'язує податковий облік з оплатою, що треба відстежувати окремо.

Щодо невеликих і регулярно повторюваних статей розподіл у часі не роблять, якщо це не спотворює результату. Вирішує принцип суттєвості. Щодо великих статей, як-от оренди офісу чи відсотків за великим кредитом, розподіл потрібен, щоб результат року був повним.

На що звернути увагу

Найчастіша помилка - забути про витрати, що сплачуються постфактум, передусім оренду, енергію чи послуги з річним розрахунком. Фінансовий результат тоді завищений, а витрати з'являються наступного року. Під час закриття року варто переглянути рахунки, отримані в січні й лютому, і перевірити, чи не належать вони до минулого року.

Не плутайте з оціночними зобов'язаннями й резервами. Нараховані витрати застосовують за відомої суми й визначеного зобов'язання. За оціночної суми відображають оціночне зобов'язання, за невизначеного зобов'язання - резерв. Хибний вибір інструмента може не змінити результату, але спотворює баланс, і аудитор це зазначить.