Принцип рівного ставлення

Що це означає

Принцип рівного ставлення забороняє дискримінацію працівників і кандидатів, наприклад за ознакою статі, віку, раси, релігії, інвалідності, сексуальної орієнтації, сімейного стану чи членства в профспілці. Він випливає з Трудового кодексу й антидискримінаційного закону.

Принцип поширюється на всі трудові відносини: на відбір працівників, умови праці, оплату, навчання, підвищення й припинення відносин. Чоловікам і жінкам належить рівна оплата за рівну працю чи працю рівної цінності.

Європейська директива про прозорість оплати праці, яку держави-члени переносять у своє законодавство, посилює ці правила. Вона запроваджує обов’язок зазначати діапазон зарплати вже під час найму, право працівника на інформацію про оплату й у великих роботодавців обов’язкові звіти про різницю в оплаті чоловіків і жінок.

Як це працює на практиці

З клієнтами ми вибудовуємо системи оплати так, щоб відмінності пояснювалися об’єктивними критеріями: складністю роботи, кваліфікацією, досвідом чи результатами. Для винагород і премій радимо письмові правила, що застосовуються до всіх однаково.

Під час найму ми перевіряємо оголошення й запитання на співбесідах. Запитання про вагітність, сімейні плани чи віросповідання неприпустимі, а дані кандидатів можна обробляти лише відповідно до GDPR.

Для великих клієнтів ми готуємо аналіз зарплат за посадами й статтю. Він допомагає виявити необґрунтовані відмінності раніше, ніж їх виявить працівник, трудова інспекція чи нові обов’язкові звіти.

На що звернути увагу

У спорі про дискримінацію діє перевернутий тягар доведення. Якщо працівник доведе факти, з яких можна обґрунтовано припустити дискримінацію, роботодавець має довести, що принцип не порушив. Без задокументованих критеріїв це довести дуже важко.

Дискримінація може бути й непрямою, коли зовні нейтральне правило ставить певну групу в невигідне становище. Наприклад, пільги лише для повної ставки можуть опосередковано обмежувати батьків на неповному робочому часі.