Захисний період

Що це означає

Захисний період - час, протягом якого роботодавець не має права дати працівникові попередження про звільнення. Трудовий кодекс встановлює його для ситуацій, коли працівник вразливий і втрата роботи вдарила б по ньому непропорційно.

Сюди належать насамперед визнана тимчасова непрацездатність, якщо працівник не спричинив її умисно чи в стані сп’яніння, вагітність, декретна і батьківська відпустка, самотній догляд за малою дитиною, виконання деяких публічних функцій та інші зазначені в законі ситуації.

Попередження, дане в захисний період, недійсне. Якщо попередження дано до початку захисного періоду, а строк попередження сплив би в ньому, строк попередження, як правило, продовжується, за винятком випадків, які закон прямо регулює інакше.

Як це працює на практиці

Перед кожним звільненням ми перевіряємо, чи не перебуває працівник у захисному періоді. У разі непрацездатності треба знати, з якої дати вона триває, про вагітність роботодавець може не знати, але захист діє однаково. Важливо відстежувати дати вручення.

Закон знає винятки, за яких заборона не застосовується, наприклад у разі ліквідації роботодавця чи перенесення його частини або за підстав, що дають право на негайне припинення трудових відносин. Ці винятки тлумачать вузько.

Захисний період стосується лише звільнення з ініціативи роботодавця. Угода про припинення чи звільнення з ініціативи працівника в цей час можливі, але роботодавець не має тиснути на працівника, бо угоду, підписану під тиском, можна оскаржити.

На що звернути увагу

Найчастіша помилка - попередження про скорочення працівниці, про вагітність якої роботодавець не знав. Попередження однаково недійсне, і в спорі роботодавець сплачує компенсацію зарплати за весь період.

Другий ризик - невдалий момент вручення. Якщо працівник захворів за день до вручення попередження, воно недійсне. Попередження треба вручати доказово і працівникові, який перебуває на роботі.