Достатність капіталу

Що це означає

Достатність капіталу - регуляторний показник, що порівнює власні кошти банку з його активами, зваженими за ризиком. Він показує, скільки капіталу банк має тримати для покриття можливих втрат за кредитами та іншими операціями, а отже, і скільки він може кредитувати.

Правила ґрунтуються на міжнародних стандартах Базель III, які в ЄС запроваджено регламентом про вимоги до капіталу. Мінімальний загальний норматив - 8 % зважених за ризиком активів, до нього додаються додаткові буфери капіталу, які встановлює нагляд, у Словаччині - Національний банк Словаччини.

Вагові коефіцієнти ризику залежать від виду вимоги. Кредит, добре забезпечений нерухомістю чи наданий державі, має меншу вагу, ніж незабезпечений кредит малій фірмі. Тому фінансувати ризикованих клієнтів банку дорожче за капіталом, і це відображається на ціні та умовах кредитів.

Як це працює на практиці

Для підприємця достатність капіталу проявляється опосередковано. Коли банкам потрібно більше капіталу, вони посилюють схвалення, вимагають більше забезпечення, наприклад заставу чи поруку, і віддають перевагу клієнтам із підтвердженими результатами та якісним обліком.

Банк оцінює ризик клієнта зокрема за його звітністю, власним капіталом, борговим навантаженням і грошовим потоком. Компанія з низьким власним капіталом чи збитками отримує гірший внутрішній рейтинг, а отже, і вищу вагу ризику, що банк врахує у вищій процентній маржі.

До кредитних договорів банки часто включають ковенанти, наприклад мінімальну частку власного капіталу чи максимальне співвідношення боргу до EBITDA. Ці умови захищають банк і опосередковано його капітальну позицію; їх порушення може призвести до підвищення ставки чи дострокового погашення кредиту.

На що звернути увагу

Достатність капіталу стосується банку, а не компанії, але компанії варто стежити й за стійкістю свого банку. Вклади захищені в межах ліміту, проте за серйозних проблем банку вибірку кредитних ліній можуть обмежити, тож розумно не тримати все фінансування в одному банку.

Небанківські кредитори не підпадають під ті самі вимоги до капіталу і тому гнучкіші під час схвалення. За цю гнучкість зазвичай платять вищим відсотком і жорсткими санкціями, тож порівнювати треба повну вартість, а не лише швидкість схвалення.