Податок у разі виїзду (exit tax)

Що це означає

Податок у разі виїзду, англійською exit tax, - оподаткування прибутку, накопиченого на майні за час його перебування в Словаччині, у момент, коли майно чи платник податків залишає країну, хоча майно не продано. Без цього правила фірма могла б перенести цінне майно за кордон, і прибуток від його подальшого продажу Словаччина ніколи б не оподаткувала.

Правило запровадила директива ATAD, і за законом про податок на доходи воно застосовується, наприклад, під час перенесення майна зі словацької штаб-квартири до постійного представництва за кордоном, перенесення майна словацького представництва іноземної фірми за кордон, перенесення резиденції чи місця керування фірмою за кордон або перенесення діяльності постійного представництва.

Податкова база - різниця між справедливою вартістю майна, що переноситься, і його податковою вартістю. У разі перенесення до іншої країни ЄС чи ЄЕЗ платник може попросити розстрочку сплати податку на п’ять років, щоб податок не розорив його, адже без продажу він не отримав грошей.

Як це працює на практиці

Під час транскордонного перетворення чи перенесення резиденції ми завжди складаємо карту того, яке майно залишиться в словацькому постійному представництві, а яке залишить країну. Найбільші суми зазвичай стосуються нематеріальних активів, наприклад торговельних марок, ноу-хау чи програм, у яких справедлива вартість висока, а податкова низька.

Оцінка за справедливою вартістю часто потребує експертного висновку й пов’язана з правилами трансфертного ціноутворення. Країна, куди надходить майно, має визнати ту саму вартість як вхідну, щоб не виникло подвійного оподаткування. Це треба перевірити й на іншому боці.

Розстрочку треба запитувати в декларації, і податковий адміністратор може вимагати забезпечення. Якщо фірма під час розстрочки продасть майно чи переїде до країни поза ЄС, залишок податку стає належним до сплати одразу, тож краще мати план на весь період.

На що звернути увагу

Найчастіша помилка - перенести діяльність чи керування фірмою за кордон без податкового аналізу, наприклад коли директор переїжджає й керує фірмою з-за кордону. Податкова може розцінити це як перенесення місця керування й нарахувати податок у разі виїзду, хоча формально фірма й далі розташована в Словаччині.

Друга помилка - недооцінка вартості нематеріальних активів. Бренд, клієнтська база чи внутрішня програма не відображені в балансі чи відображені за низькою вартістю, але їхня справедлива вартість може бути високою. Під час перевірки вартість оцінюють за тим, за скільки їх продав би незалежний суб’єкт.