Договір міни

Що це означає

Договір міни - це договір, за яким сторони обмінюються речами, наприклад товар на товар, нерухомість на нерухомість чи верстат на інше майно, без грошової ціни. Його регулює Цивільний кодекс, який відповідно застосовує до нього правила про договір купівлі-продажу.

Кожна сторона під час міни водночас є продавцем і покупцем. Якщо вартість обмінюваних речей різниться, сторони часто домовляються про грошову доплату, і виникає поєднання міни і продажу. У діловій практиці міну називають також бартером.

Хоча під час міни гроші не переходять, з погляду обліку й податків це дві самостійні операції: постачання і придбання. Для обох треба визначити вартість, бо від неї залежать дохід, витрата, оцінка придбаного майна і податкова база.

Як це працює на практиці

В обліку міну відображають як продаж своєї речі і купівлю речі в іншої сторони, а взаємні вимоги і зобов'язання погашають заліком. За забороною згортання у звітності дохід і витрату не можна просто згорнути без відображення.

Для ПДВ кожне постачання під час міни - самостійна оподатковувана операція, і кожна сторона-платник має виставити рахунок. Якщо зустрічне надання негрошове, треба правильно визначити податкову базу, де роль відіграють і правила про звичайну ціну.

Між пов'язаними особами ціни під час міни мають відповідати принципу витягнутої руки за правилами трансфертного ціноутворення. Для нерухомості варто доручити визначення вартості експертові, щоб оцінка витримала податкову перевірку.

На що звернути увагу

Під час міни податковий бік легко недооцінити, бо гроші не переходять. Тим часом виникають доходи, витрати і ПДВ так само, як за звичайного продажу. Відсутність рахунків чи неправильна оцінка можуть призвести до доплати податку.

Під час міни нерухомістю треба дотримуватися формальних вимог, як-от письмова форма і реєстрація в кадастрі. Якщо вартості сильно різняться, а доплату не погоджено, це може частково бути даруванням із власними податковими наслідками.