Low-code

Що це означає

Low-code - це платформи, у яких застосунки, форми й автоматизації збирають із готових блоків у графічному середовищі з мінімумом програмування. Споріднене поняття no-code описує інструменти, які програмування не потребують зовсім.

Типове застосування - внутрішнє: затвердження рахунків і відпусток, облік замовлень, проста база клієнтів чи зв’язок двох систем через API, наприклад інтернет-магазину й обліку. Такі рішення часто може зібрати і людина з відділу, а не лише програміст.

Переваги - швидкість і низька вартість на старті. Недоліки - залежність від платформи, обмежені можливості для складних вимог і ризик появи безлічі дрібних застосунків, про які IT не знає і які ніхто не супроводжує.

Як це працює на практиці

Для малих і середніх фірм low-code часто найдешевший шлях до цифровізації процесів. Ми радимо почати з одного конкретного процесу, наприклад затвердження рахунків постачальників, і виміряти, скільки часу й помилок він заощадить.

Під час зв’язку з обліком треба стежити за якістю даних і правами доступу. Автоматизація, яка пише в облікову систему, має мати чіткі правила, перевірку дублів і журнал того, що і коли вона змінила, щоб облік був доказовим.

Платформи оплачують підпискою, зазвичай у закордонних постачальників. Витрати податкові, щодо ПДВ розв’язується самооподаткування, а для персональних даних - договір про обробку. Для великих рішень варто порівняти сукупні витрати з розробкою на замовлення.

На що звернути увагу

Найчастіший ризик - тіньове IT. Працівники будують застосунки з даними клієнтів без відома фірми, а коли автор іде, ніхто не знає, як вони працюють. Облік застосунків і їхніх власників не дає ключовому процесу залежати від забутого інструмента.

Другий ризик - прив’язка до платформи. Під час зростання чи зміни прайсу перехід може бути дорогим, бо логіка й дані в закритому форматі. Перед перенесенням критичного процесу треба перевірити, як із платформи можна вибратися.