JSON

Що це означає

JSON, тобто JavaScript Object Notation, - простий текстовий формат для запису структурованих даних. Дані записують як пари «ім'я - значення» у фігурних дужках, а списки - у квадратних, тож файл може прочитати і людина, і програма без складної обробки.

Формат знає лише кілька типів значень: текст, число, логічне значення, порожнє значення, об'єкт і масив. Ця простота зробила його стандартом обміну даними між застосунками, особливо через API та REST API, де він здебільшого витіснив старіший XML.

Хоча назва відсилає до JavaScript, JSON не залежить від мови програмування, і з ним працюють майже всі мови та бази даних. Його використовують у конфігураційних файлах, зберіганні налаштувань, експорті із застосунків і у вебхуках, які надсилають сповіщення про події.

Як це працює на практиці

Для сайтів важливий JSON-LD - спосіб запису структурованих даних за словником Schema.org. У сторінку вставляють блок, який повідомляє пошуковикам, що це компанія, стаття, запитання й відповіді чи визначення терміна, і це може поліпшити вигляд у результатах пошуку.

У бухгалтерії JSON трапляється під час поєднання систем. Банки в межах відкритого банкінгу, платіжні шлюзи, інтернет-магазини та інструменти iPaaS передають транзакції і замовлення саме в цьому форматі, а облікова програма завантажує їх як документи за погодженою структурою.

Під час ручного редагування допомагають валідатори, які знаходять пропущену кому чи лапку. За регулярного обміну даними варто описати схему, тобто обов'язкові поля і типи, щоб обидві сторони могли перевірити, чи відповідає отриманий файл домовленості.

На що звернути увагу

JSON не задає формат дат і чисел. Одна система надішле дату текстом у вигляді рік-місяць-день, інша - кількістю секунд, а суми можуть прийти дробовими числами з помилкою округлення. Для фінансових даних надійніше передавати суми в центах або текстом із фіксованою кількістю знаків після коми.

Файли JSON часто містять персональні дані чи ключі доступу, наприклад API-ключі в конфігурації. Їх не можна зберігати в публічних репозиторіях чи надсилати поштою без захисту, а журнали з повними тілами запитів треба захищати так само, як саму базу даних.