ESG

Що це означає

ESG - три групи нефінансових критеріїв: екологія, соціальна сфера та корпоративне управління. Інвестори, банки й великі покупці оцінюють за ними компанію поряд із цифрами з бухгалтерської звітності.

Це не благодійність і не маркетинг. Це дані, які входять у кредитне рішення та у відбір постачальників, а частину з них великі компанії за директивою CSRD розкривають і дають перевірити аудитору.

ESG перетинається з комплаєнсом, але не збігається з ним. Комплаєнс питає, чи виконує компанія свої обов’язки; ESG оцінює і те, що вона робить понад обов’язки та як це вимірює, наприклад частку відновлюваної енергії чи плинність кадрів. Компанія може дотримуватися всіх законів і водночас мати слабку оцінку ESG.

Як це працює на практиці

ESG зачіпає малу компанію опосередковано: вимога приходить від банку, від великого покупця в ланцюгу постачання або з тендера. Питають про витрати енергії, відходи та вуглецевий слід, тобто про цифри, які виводяться з уже проведених рахунків.

Літера G - це управління: етичний кодекс, правила на випадок конфлікту інтересів і робочий канал для повідомлень про протиправну діяльність. Канал закон вимагає від роботодавця з кількістю працівників вище встановленого порога й без жодного ESG, а кодекс і правила про конфлікт інтересів обов’язковими не є і зазвичай розкидані по різних документах.

За літерою S, тобто соціальною сферою, питають дані, які компанія й так веде заради зарплати: чисельність, плинність, виробничі травми, навчання чи різницю в оплаті. Ці цифри ми готуємо із зарплатного обліку та записів з охорони праці, тож анкета заповнюється за фактами, а не з пам’яті.

На що звернути увагу

Анкету від покупця заповнюють на око. Коли цифри згодом запитає аудитор ланцюга або банк, розбіжність видно, і компанія випадає зі списку постачальників або втрачає знижку до ставки, прив’язану до показника ESG.

Ризик несуть і заяви на сайті та в пропозиціях. Твердження про екологічний продукт чи вуглецеву нейтральність, яке компанія не може підтвердити розрахунком, - це грінвошинг: споживач може вважати його недобросовісною рекламою, а покупець, що вніс його в договір, - вимагати договірної неустойки. За кожним таким твердженням мають стояти цифри.