Податок за проживання

Що це означає

Податок за проживання - один із місцевих податків, який громада може запровадити загальнообов’язковою постановою. Його сплачує фізична особа, що тимчасово проживає в громаді за плату, тобто гість готелю, пансіону, дачі чи квартири, знятої на короткий строк.

Податок рахують за особу і ніч за ставкою, яку встановлює громада. Постанова може передбачити й пільги, наприклад для дітей, людей з інвалідністю чи учасників шкільних заходів. Ставки в різних громадах різняться і в туристичних центрах зазвичай вищі.

Хоча податок сплачує гість, відповідальність несе власник житла. Він є платником податку: стягує його з гостей, веде облік тих, хто проживає, і перераховує зібраний податок громаді в строк і в порядку, встановленому постановою.

Як це працює на практиці

Під час короткострокової оренди через онлайн-платформи про цей податок часто забувають. Власник житла має зареєструватися в громаді, вести книгу проживання з установленими законом даними і вчасно перераховувати податок. Деякі платформи податок збирають, але відповідальність перед громадою від цього не зникає.

Податок, зібраний з гостей, не є доходом власника. В обліку його ведуть як зобов’язання перед громадою, а в податкових записах відокремлюють від виручки. Якщо змішати його з доходами, зростуть і база податку на доходи, і оборот для ПДВ, що є зайвою помилкою.

Громади дедалі частіше порівнюють дані платформ і обліку іноземців з тим, що задекларували власники. Завдяки звітам за DAC7 і податкова знає, хто і скільки заробив через платформи.

На що звернути увагу

Найчастіша помилка - не стягувати податок із гостей і дізнатися про це лише під час перевірки громади. Тоді доплачувати доводиться власникові зі своїх коштів, плюс санкція. Тому ціну проживання треба ставити так, щоб податок за проживання був чітко зазначений зверху.

Обережно і з обліком гостей. Відсутні дані в книзі проживання - окреме порушення, яке штрафують і громада, і поліція у справах іноземців, навіть якщо податок сплачено правильно.