КСВ

Що це означає

КСВ, корпоративна соціальна відповідальність, - це добровільна діяльність понад вимоги закону на користь працівників, громади й довкілля. Сюди належать волонтерство працівників, пожертви неприбутковим організаціям, етичні закупівлі, підтримка місцевих проєктів і ощадливіша робота.

Спочатку йшлося переважно про благодійність і репутацію. Сьогодні КСВ поступово замінює системніше ESG-управління та звітність, де вплив вимірюють, порівнюють, а великі фірми ще й обов'язково оприлюднюють за директивою CSRD.

Для невеликої фірми КСВ не обов'язково означає великі програми. Досить чіткого етичного кодексу, чесних умов для працівників, своєчасної оплати постачальникам і кількох змістовних ініціатив, про які фірма може правдиво розповідати клієнтам і кандидатам.

Як це працює на практиці

З погляду податків розрізняють спонсорство і дарування. Спонсорство із зустрічним виконанням у вигляді реклами може бути податковою витратою, а пожертва без зустрічного виконання податковою витратою зазвичай не є. Даруючи речі, платник ПДВ вирішує й питання податку на безоплатне постачання.

Юридичні особи можуть через призначення частини податку спрямувати частину сплаченого податку на прибуток обраним неприбутковим організаціям. Це простий спосіб підтримки без власних витрат, досить зазначити його в податковій декларації.

Волонтерський день працівників - це робочий час із виплатою зарплати і звичайна витрата на оплату праці. Треба пам'ятати про охорону праці та страхування, особливо якщо робота йде поза робочим місцем, наприклад під час прибирання парку чи будівництва дитячого майданчика.

На що звернути увагу

Комунікація про КСВ має бути правдивою. Перебільшені чи необґрунтовані екологічні заяви вважаються грінвошингом, який може бути недобросовісною комерційною практикою, а нові правила ЄС щодо екологічних заяв обмежують їх ще суворіше.

Пожертви та спонсорство слід оформлювати письмовим договором і мати чіткі правила, щоб не виникло враження впливу на посадових осіб чи ділових партнерів. Корпоративні антикорупційні правила мають визначати, хто вирішує про пожертви та як їх обліковують.