Трикутник шахрайства

Що це означає

Трикутник шахрайства - модель, яку в середині XX століття сформулював кримінолог Дональд Кресі, досліджуючи розтрати. За нею людина, раніше чесна, вдається до шахрайства, коли одночасно сходяться три чинники: тиск, можливість і раціоналізація. Сьогодні модель - одна з основ аудиту й запобігання шахрайству.

Тиск - фінансова чи особиста проблема, яку людина не хоче або не може розв'язувати відкрито, наприклад борги, залежність, нереалістичні цілі чи страх утратити роботу. Можливість - слабкий контроль, що дає змогу вчинити й приховати шахрайство. Раціоналізація - внутрішнє виправдання: я лише позичу, фірма мені винна, усі так роблять.

На три вершини фірма впливає по-різному. На особистий тиск працівників вона впливає лише частково, наприклад реалістичними цілями й справедливою оплатою. Раціоналізацію послаблюють культура й етичний кодекс. Але найпряміше фірма може впливати на можливість через внутрішній контроль.

Як це працює на практиці

Найдієвіший інструмент проти можливості - розподіл обов'язків, щоб одна людина не мала в руках усього процесу від замовлення до платежу. Сюди належать регулярні інвентаризації, звірка банківських виписок незалежною особою, контроль змін у довідкових даних постачальників і обов'язкова відпустка для ключових посад, під час якої роботу виконує інший.

Шахрайство часто розкривають колеги, а не перевірки. Тому важлива дієва система повідомлень про підозри, що захищає заявника й гарантує перевірку сигналу. Великі фірми зобов'язані мати її за законом про захист викривачів, для малих це добра практика.

Під час розслідування підозри модель допомагає зрозуміти зв'язки й шукати тривожні сигнали: працівник, який ніколи не бере відпустки, відмовляється делегувати роботу, живе не за статками чи опирається перевіркам. Самі сигнали не доказ, але привід для глибшої перевірки, наприклад внутрішнім аудитом.

На що звернути увагу

Найчастіша помилка - довіра замість контролю. У малих фірмах перевірки часто пропускають, бо люди довіряють одне одному. Але саме там трапляються тривалі шахрайства, оскільки можливість велика і ніхто нічого не перевіряє. Контроль - не вияв недовіри, а захист усіх.

Обережно й із тиском, який створює сама фірма. Нереалістичні цілі продажів чи бонуси, що залежать лише від короткострокових результатів, можуть підштовхувати менеджерів до маніпуляцій із цифрами. Таке шахрайство у звітності може не приносити працівникові грошей безпосередньо, але серйозно шкодить фірмі.