Недійсність правочину

Що це означає

Недійсність правочину означає, що договір, повідомлення про розірвання, довіреність чи інший правочин не породжує правових наслідків, яких хотіли сторони. Підстави регулює передусім Цивільний кодекс: суперечність закону чи його обхід, суперечність добрим звичаям, відсутність письмової форми там, де її приписано, невизначеність чи незрозумілість, відсутність дієздатності чи вільної волі.

Розрізняють абсолютну й відносну недійсність. Абсолютно недійсний правочин недійсний від початку, і суд враховує це сам, навіть якщо ніхто на це не посилається. Відносно недійсний правочин, наприклад укладений під впливом помилки, спричиненої іншою стороною, вважається дійсним, доки заінтересована сторона не пошлеться на недійсність у строк позовної давності.

Від недійсності відрізняється оспорюваність щодо кредиторів: оспорюваний правочин дійсний, але кредитор домагається того, що щодо нього він не діє. Так само треба відрізняти удаваний правочин, який узагалі не виник, наприклад за повної невизначеності волевиявлення.

Як це працює на практиці

Наслідок недійсності - обов’язок повернути одне одному отримане за недійсним правочином за правилами про безпідставне збагачення. Якщо фірма поставила товар за недійсним договором, вона не має права на погоджену ціну, а лише на повернення товару чи відшкодування його вартості, що не обов’язково одне й те саме.

У діловій практиці найчастіші підстави недійсності - відсутність письмової форми в договорах, що її вимагають, наприклад під час передання частки чи нерухомості, невизначений предмет чи ціна, підпис неуповноваженою особою й неоприлюднення обов’язково оприлюднюваного договору.

Під час перевірки договорів клієнтів ми тому дивимося, хто підписує, чи має він право діяти від імені фірми, чи досить визначені істотні умови й чи дотримано форму. Помилку на цьому етапі виправити дешево, пізніше вона може перевернути всю угоду.

На що звернути увагу

Найчастіша помилка - підпис договору за фірму особою без повноважень, наприклад одним директором, коли установчий договір вимагає підпису двох. Інша сторона може послатися на недійсність, чи фірма може виявити, що договір її не зобов’язує. Порядок дій від імені фірми завжди варто перевірити у витягу з торгового реєстру.

Увага й до податкових наслідків. Якщо договір виявиться недійсним, засновані на ньому облікові й податкові записи треба виправити, наприклад виставити коригувальні документи з ПДВ. За спору, що триває роками, може спливти строк виправлення, і податковий наслідок лишиться неприємно відкритим.