DDP

Що це означає

DDP, Delivered Duty Paid, - це правило Інкотермс, що покладає на продавця найбільше обов'язків. Продавець доставляє товар аж до клієнта, несе всі витрати й ризики та сплачує також імпортне мито й ПДВ у країні покупця. Покупець лише приймає товар, готовий до розвантаження.

Це протилежність правилу EXW, де майже все робить покупець. Від DAP відрізняється тим, що продавець оформлює й імпортну митницю та сплачує імпортні податки, що дає покупцеві певність щодо кінцевої ціни без сюрпризів на кордоні.

Для продавця DDP складне, бо треба орієнтуватися в митних і податкових правилах країни покупця. Часто це означає реєстрацію з ПДВ в іншій країні або залучення митного представника, який оформить імпорт від його імені.

Як це працює на практиці

Під час ввезення товару до ЄС за DDP продавець є імпортером і сплачує імпортний ПДВ. Якщо він не зареєстрований у країні, йому потрібна реєстрація, інакше він не зможе відрахувати імпортний ПДВ, і той стане витратою, що зменшує маржу.

В електронній торгівлі модель DDP застосовують до відправлень малої вартості через IOSS: продавець стягує ПДВ із клієнта вже під час покупки, і посилка проходить митницю без доплати. Клієнт не отримує несподіваної вимоги сплатити ПДВ і збір кур'єрові.

Усередині ЄС DDP використовують рідше, адже мито не стягують, а ПДВ під час постачання між платниками розв'язують звільненням і самонарахуванням. Але якщо DDP погоджено під час встановлення чи монтажу товару в клієнта, у продавця може виникнути обов'язок реєстрації в країні монтажу.

На що звернути увагу

Перед погодженням DDP продавцеві варто перевірити ставку мита, класифікацію товару й можливі ліцензії чи заборони ввезення. Помилкова оцінка мита чи непередбачені збори лягають на нього, а за великих партій можуть з'їсти весь прибуток від угоди.

DDP не підходить, якщо продавець не може законно виступати імпортером у країні покупця. Тоді краще вибрати DAP і залишити імпорт покупцеві або домовитися про перевиставлення фактично сплачених імпортних платежів.