Свобода договору

Що це означає

Свобода договору - один з основних принципів приватного права. Вона означає, що сторони вільно вирішують, чи укладати договір взагалі, з ким його укласти, яким буде його зміст і в якій формі його буде укладено. Держава втручається в ці рішення лише там, де цього вимагає захист слабшої сторони або публічний інтерес.

І Торговельний кодекс, і Цивільний кодекс дозволяють укласти договір, який у законі окремо не врегульований, так званий непойменований договір. Умова - істотні умови мають бути достатньо визначеними. Сторони також можуть домовленістю відступити від багатьох положень закону.

Однак свобода договору не безмежна. Її обмежують імперативні, тобто незмінні положення закону, добрі звичаї, принципи чесної ділової практики та особливі правила захисту споживача, працівника чи конкуренції. Положення, що їх порушує, може бути недійсним.

Як це працює на практиці

У бізнесі свобода договору дозволяє адаптувати договір до конкретної угоди: погодити строк оплати, договірну неустойку, обмеження відповідальності, застосовне право чи спосіб вирішення спорів. Багато договорів, як-от договір про співпрацю чи договір надання послуг, ґрунтуються саме на ній.

Між підприємцями простір ширший, ніж у відносинах зі споживачами. У споживчому договорі неприйнятні умови, що створюють значний дисбаланс на шкоду споживачу, недійсні, і споживач не може відмовитися від прав, які йому надає закон. Але й між підприємцями є межі, наприклад щодо строку оплати рахунків.

Свобода договору стосується й форми. Багато договорів можна укласти усно чи електронною поштою, але для деяких закон вимагає письмової форми, наприклад для передачі нерухомості, а для деяких - нотаріально засвідченого підпису чи нотаріального акта. З доказових причин письмова форма рекомендується й там, де вона не обов'язкова.

На що звернути увагу

Те, що сторони про щось домовилися, ще не означає, що це дійсно. Домовленість, яка обходить закон, наприклад прикриває інший правочин, або суперечить добрим звичаям, може бути недійсною повністю чи частково. Тому за незвичних умов розумно перевірити, чи не виходять вони за межі, які закон змінювати не дозволяє.

Обережно із загальними умовами, на які договір лише посилається. Якщо інша сторона їх не знала чи їх не було додано, вони можуть не стати частиною договору, а несподівані положення в них можуть не діяти. Свобода договору передбачає, що обидві сторони знають, на що погоджуються.