Git

Що це означає

Git - це найпоширеніша система контролю версій вихідного коду. Вона фіксує кожну зміну, дає змогу кільком розробникам працювати одночасно й повертатися до попередніх версій. Її створив Лінус Торвальдс для розробки ядра Linux, і сьогодні її використовує практично кожна команда розробки.

Кожну зміну зберігають як коміт з описом і автором, тож історія проєкту повна й простежувана. Розробники працюють у гілках, де можуть пробувати нові функції, не загрожуючи основній версії, а готову роботу потім зливають назад.

Git - основа спільної роботи через pull request, під час яких колеги перед злиттям перевіряють зміни в межах код-рев'ю. На ньому будуються автоматичне тестування й розгортання CI/CD, що становлять ядро підходу DevOps.

Як це працює на практиці

Репозиторії найчастіше зберігають на платформах на кшталт GitHub, GitLab чи Bitbucket, які додають керування завданнями, перевірку коду й автоматизацію. Компанії можуть вибрати хмарний сервіс чи власний сервер, наприклад заради захисту коду чи вимог клієнтів.

У договорах на розроблення ПЗ варто домовитися, що код зберігають у репозиторії, до якого замовник має доступ. Це полегшить можливу зміну підрядника, а для критичних систем доповнюється депонуванням вихідного коду.

Історія в git слугує й доказом авторства та перебігу робіт, наприклад у спорах чи під час документування витрат на розробку, які можуть капіталізуватися як нематеріальний актив або враховуватися в суперзнижці на дослідження й розробки.

На що звернути увагу

До репозиторію ніколи не мають потрапляти паролі, API-ключі чи облікові дані. Навіть після видалення вони залишаються в історії, і в разі оприлюднення репозиторію їх можуть використати зловмисники. Чутливі дані зберігають у менеджері секретів, а ключ, що витік, треба одразу змінити.

Використовуючи бібліотеки open source у проєкті, треба стежити за їхніми ліцензіями. Деякі ліцензії вимагають оприлюднення похідного коду, що може суперечити бізнес-моделі компанії, тому варто мати огляд використаних компонентів і їхніх ліцензій.